Французький фотограф Емерік Люїссе створив фотографію, яка переосмислює відому картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», залучивши до зйомок українських військових

Дата: 03.11.2025 19:56

Кількість переглядів: 20

Фотографія, що оживляє знамениту картину 19-го століття, стала символом спротиву України в боротьбі за свою ідентичність на тлі російської агресії.

Фотографія, яка стала символом сучасної боротьби України за культурну ідентичність, виглядає як спокійний фронтовий кадр: група солдатів у військовій формі сидить за імпровізованим столом, заставленим їжею, картами і дрібними речами, що нагадують повсякденне життя. Одні сміються, інші курять чи перевіряють телефони, сидячи на землі.

На відміну від багатьох зображень війни, що стали символами героїзму чи болю, ця фотографія підкреслює момент людяності та єднання. Її автор, французький фотограф Емерік Люїссе, не випадково обрав саме цей стиль. Його метою було нагадати про одне з найбільш знакових художніх творів української історії — картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

Картину, яка надихнула на цю фотографію, належить Ілля Рєпін, і вона знайома більшості українців, а репродукції прикрашають багато сімейних будинків. Архів всесвітньої історії/Getty Images

Пози та вирази обличчя солдатів на фотографії повторюють ті, що на картині, хоча мечі замінені кулеметами. Оксана Парафенюк

Від Рєпіна до сучасності: історія одного символу

Картина, створена у 1880-х роках, відома кожному українцю. Вона зображує запорозьких козаків, які, за легендою, пишуть зухвалу відповідь султану Османської імперії на його ультиматум про капітуляцію. Картина стала втіленням українського духу спротиву, свободи й гумору, а також елементом формування національної ідентичності.

На тлі російської агресії значення картини набуло ще більшої ваги. Адже козаки, зображені на полотні, не лише символізують боротьбу проти зовнішнього ворога, але й відображають незалежність і силу української культури, яку століттями намагалися привласнити або знищити.

Фотографія як відродження традицій

Емерік Люїссе вперше усвідомив значущість картини під час подій Майдану у 2014 році. Він побачив, як протестувальники використовували її зображення як символ непокори. Але справжнім поштовхом до створення фотографії стала історія прикордонника на острові Зміїний, який відмовився підкорятися вимогам російського військового корабля.

«Це було так очевидно — дух цієї відповіді ідентичний тому, що зображено на картині», — згадує Люїссе.

Він провів кілька місяців, домовляючись із українськими військовими про зйомки, і врешті-решт організував їх у безпечному місці неподалік Києва.

«Ви не можете зрозуміти цю війну, якщо не розумієте всієї проблеми культурного присвоєння», - сказав пан Луіссет. «Це справжня культурна війна». Оксана Парафенюк

Реконструкція: деталі, що створюють магію

Люїссе прагнув максимально точно передати композицію картини. Для цього він ретельно розставляв близько 30 солдатів, просячи їх імітувати емоції та жести, зображені на полотні.

«Це було нелегко, адже потрібна була не просто позиція, а енергія моменту, його живість», — розповідає фотограф.

Об’єкти на картині замінили сучасними аналогами: шаблі стали автоматами, козацькі шапки — шоломами, а замість музичного інструмента з’явилася портативна колонка. У небі парить дрон — символ сучасної війни.

«Солдати виглядали так, ніби вони щойно зійшли з полотна Рєпіна», — сказав Андрій Малик, пресофіцер 112-ї бригади територіальної оборони, яка брала участь у проекті.

Нашивка, зроблена з фотографії пана Луїссета. Зображення було широко поширене в Інтернеті українцями та схвалено урядовцями. Оксана Парафенюк

Культурна боротьба між Україною та Росією

Значення цієї фотографії виходить далеко за межі одного зображення. Це відповідь на багатовікові спроби Росії привласнити українську культурну спадщину.

Картина Рєпіна довгий час сприймалася як частина російської культури, оскільки художник більшу частину свого життя працював у Москві та Санкт-Петербурзі. Однак він народився на території сучасної України і зберігав міцні зв’язки зі своєю батьківщиною.

Українські митці та історики наполягають, що Рєпін надихався саме українською культурою. Для створення картини він подорожував по українських селах, консультувався з місцевими істориками, аби точно передати атмосферу та традиції.

Знищення культурної спадщини під час війни

На тлі російського вторгнення збереження культурної спадщини стало критично важливим завданням. Російські війська зруйнували десятки музеїв, театрів та бібліотек, серед яких Херсонський художній музей, звідки викрадено майже всю колекцію.

Фотографія Люїссе стала символом відновлення цієї спадщини. Він передав великий друк знімка в Київ, де його тимчасово виставили поряд із порожніми рамами викрадених експонатів.

«Музей у Херсоні зараз порожній. Щоб знову стати музеєм, йому потрібна нова колекція», — зазначив Люїссе.

Фотографія була виставлена ​​в Києві поруч із порожніми рамками, які залишилися після крадіжки творів мистецтва з музею в Херсоні, на півдні України. Оксана Парафенюк

Передача наступним поколінням

Фотографія зберігається у безпечному місці, аби уникнути знищення. Вона буде передана Херсону після завершення війни.

«Ми сподіваємося, що це зображення, як і картина Рєпіна, стане частиною культурної спадщини, яку передаватимуть із покоління в покоління», — зазначив Малик.

Без висновків: ця фотографія — не лише мистецький витвір, але й нагадування про силу духу українців у боротьбі за свою свободу, культуру та майбутнє.

« повернутися